Your English isn’t bad — it just sounds translated, або що заважає впевнено, вільно та легко спілкуватися англійською на роботі?

Нерідко носії англійської сприймають нас, українців, як різких, недружніх та агресивних — навіть коли ми почуваємось цілком доброзичливо і налаштовані позитивно. Чомусь ми маємо на увазі одне, а виходить геть інше. Наша мова нас видає — але не так, як ми думаємо.

Функціонально все працює: слова правильні, думка зрозуміла, граматичних помилок мінімум. Але чомусь після спілкування з іноземними колегами або клієнтами залишається дивний осад. Або feedback звучить як “you seem a bit… intense”. Або в Slack-переписці відчувається якийсь дискомфорт з незрозумілої причини.

Справа не в рівні мови. Точніше, не тільки в ній. Можна знати граматику, мати великий словниковий запас і при цьому звучати відчужено або навіть грубо — просто через те, як побудована фраза, або через те, з якою інтонацією її проговорено.

Ми тягнемо за собою в англійську граматичні конструкції, лексичні патерни та інтонацію рідної мови — і це відбувається несвідомо — а отже, автоматично.

Розберемо конкретно: що саме створює це враження — і як це виправити. Існують дві причини міскомунікації: невірна англійська і недоречна англійська. Близько половини всіх мовних помилок пов’язані з впливом рідної мови — вона формує наше уявлення про те, як має звучати будь-яка інша мова. Рідна мова — це своєрідна операційна система, яка працює у фоновому режимі. І коли ми говоримо англійською, вона непомітно втручається: підказує структури, слова та інтонацію рідної мови, бо це єдина мова, на яку ми можемо надійно спиратися.

Почнемо з найочевиднішого — з невірної мови (broken English). До неї відносяться кальки, які ми утворюємо, коли ми дослівно перекладаємо. Ми чомусь нехтуємо тим фактом, що англійська мова не є українською з англійськими словами замість українських. У підсумку маємо, до прикладу, досить кумедну та геть невірну фразу-кальку “one leg here another there” замість ідіоми “in and out”. Також мусимо забути дивну фразу “I’m not in the topic.” Вживаємо натомість “I’m not familiar with the subject.” Улюблене “I’m controlling everything. Don’t worry.” видаляємо з нейронних ланцюжків і кажемо “Not to worry — it’s all under control.” Ми надаємо приклади (“give examples”, а не “make examples”), ми ставимо питання (“ask questions”, а не “put questions”) і, коли ми заплющуємо на щось очі, обираючи не помічати чогось, ми “turn a blind eye” і ніколи не “close eyes”.

Але кальки — це лише половина проблеми. Навіть якщо зміст правильний, ми можемо звучати невірно. І тут у гру вступає інтонація. Те, що українською звучить цілком нормально — в англійській сприймається як наказ або роздратування. Англійська має дуже широкий діапазон зміни тону — голос може підніматися і опускатися на кілька тонів. Українська має діапазон більш вузький та рівний. Різкі стрибки голосу в українській мові звучать неприродно або занадто театрально. Тому, щоб не звучати кумедно, ми уникаємо потрібної інтонації, і це справляє протилежне враження.

Broken English — це про те, що ми говоримо. Недоречна англійська — це про те, коли ми це говоримо. Теоретично правильна, але недоречна англійська здебільшого зводиться до трьох пасток:

1. занадто прямолінійна або “груба” мова
2. мова підручників або “роботизована” мова
3. занадто формальна мова або письмова мова в усній комунікації

Відсутність такої кількості евфемізмів (пом’якшувачів), що в українській є нормою, носіям англійської виглядає як категоричність. Українській не притаманна така кількість пом’якшувачів і тому ми не вживаємо їх і в англійській. Яскравих прикладів безліч. Наведу кілька:

1. “You are wrong” замість “I can’t agree with you here, I’m afraid” / “Let me disagree here”
2. “It’s a bad idea” замість “It doesn’t sound like a good idea to me” / “I’m not sure it’s such a good idea” / “I have a few concerns about the idea” / “That is an iffy idea, I should say.”
3. “It will take us 40 hours” замість “It might take us about 40 hours or so.”

До прямолінійної комунікації також належить явище “the bare minimum” або абсолютний мінімум. Це коли ми відповідаємо дуже стисло — одним або двома словами, що є цілком нормально для нашої мови та культури спілкування. Стислість сприймається носіями англійської як холодність або закритість. Наприклад: “Good”, “Fine”, “Deal”. Ми це можемо робити, говорячи англійською, бо напевно знаємо, що ми не зробимо помилок в таких коротких реченнях. Для для того щоб будувати розлогіші речення треба бути впевненим у своїй англійській.

Переходимо до другого різновиду недоречної англійської. Досить роботизовано звучить підручникова мова, яку ми нерідко вживаємо замість живої розмовної. Роботизованості наша мова набуває через фрази, які ми вивчили на початку вивчення мови, і які закарбувалися в пам’яті, як єдиний варіант. Ми їх повторюємо знову і знову, і це справляє не найкраще враження. Наприклад,

– How are you? — I’m fine.

або

– Have a nice day! — You too.

В цих фразах немає нічого поганого, але коли ми їх вживаємо постійно, це робить нашу розмовну англійську досить одноманітною і… роботизованою. Отже, коли нам бажають гарного дня, ми можемо відповісти “Likewise” або “Same to you”.

Наша англійська не звучить природно, коли ми не вживаємо ідіом та фразеологізмів або вживаємо їх замало. Українській не притаманна настільки образна мова, як англійській. І тому маємо буквальний переклад. Він може бути правильним з точки зору граматики та лексики, але носії мови так не кажуть, надаючи перевагу більш ідиоматичним фразам. Наприклад, речення Я погано готую “I cook badly.” є правильним, але не вживаним. Обирайте один з наступних варіантів:

1. I’m not so good at cooking.
2. I’m not much of a cook.
3. I don’t cook so well.
4. I’m a kitchen disaster.

Нарешті — третя пастка недоречної англійської: надмірний ступінь формальності мови в напівформальному або неформальному контексті. Формальна англійська звучить офіційно і подекуди пишномовно. Більшість із нас не є дипломатами. Ми також здебільшого не працюємо в торгових місіях або міністерствах. Це означає, що нам потрібна напівформальна мова на роботі, та неформальна, коли ми спілкуємось з клієнтами або партнерами вже давно і маємо майже дружні стосунки. Наприклад:

1. “May I inquire regarding your health?” замість розмовної “How’s your health?”
2. “I am feeling a large amount of stress” замість “I’m overwhelmed.”
3. “Would it be possible for you to render assistance regarding this matter?” замість “Can you help me with this?”

Your English isn’t bad. It just sounds translated — поки що. Мова — це не лише граматика і словниковий запас. Це ще й культурний код: набір очікувань про те, як люди спілкуються, що вважається ввічливим, а що — різким, що звучить природно, а що — дивно. Мова — це не те, що ми говоримо. Це те, як нас чують.

Коли ми говоримо англійською крізь призму рідної мови — її структур, інтонації, культурних норм — ми мимоволі надсилаємо сигнали, яких не мали на увазі. Добра новина: як тільки ці патерни стають видимими, з ними можна працювати.