Як і з ким вчити англійську?

У будь-якій розмові важливо домовитися про терміни й виходити з реальних потреб її учасників. Якщо це зробити, можна просунутися дуже далеко.

Сьогодні поговоримо про те, як і з ким вчити англійську мову. До речі, вчити і вивчити — це різні дієслова. Зрозуміти цю різницю нам допоможе спортивна метафора: у спортзал можна ходити, щоб схуднути (у контексті освіти — вивчити), а можна ходити, щоб не набирати вагу й просто підтримувати здоров’я (у мовному контексті — вчити).

Результат — це завжди зміна на краще. Процес — це підтримання наявного статус-кво: фізичного або інтелектуального. Слова мають значення, тому важливо чітко сформулювати мету навчання.

Є студенти, для яких вивчення англійської — це хобі, яким варто займатися із задоволенням, у вільний час, без поспіху й напруги. Для таких людей цінним є сам процес: важливо не вивчити, а вчити — як ходити в спортзал, щоб не набирати вагу й залишатися здоровим. Часто такі студенти не використовують мову як робочий інструмент, тож можуть дозволити собі вчити її роками й так і не вивчити. Це не означає, що вони нічого не дізнаються або нікуди не рухаються. Просто їхній рух дуже повільний і часто перетворюється на ходіння на місці. Для таких людей ідеально підходять репетитори та школи без домашніх завдань. Таких репетиторів і шкіл більш ніж достатньо, а вибір конкретної школи чи викладача не має вирішального значення, адже більшість шкіл на ринку пропонують дуже схожі послуги.

Так, і дуже важливо пам’ятати: у такому підході немає нічого поганого, якщо тільки школа не обіцяє, що ви з нуля заговорите, як носій мови, вже за два місяці — ну або максимум за пів року.

Є й такі, хто віддає перевагу вивченню мови без поспіху, ґрунтовно й детально, з невеликими домашніми завданнями. У них є мета вивчити мову, але немає чітких часових рамок. Така стратегія логічна й має право на існування, але є одне АЛЕ: варто остерігатися прокрастинації та розмивання цілі. Коли процес навчання триває довго, він починає сприйматися як нескінченний і стає монотонним.

Є й інші — ті, для кого мова є інструментом: для зміни роботи, кар’єрного зростання, переїзду на навчання або роботу в іншу країну. Такі люди вивчають англійську, щоб таки її вивчити. Вони ходять у спортзал, щоб схуднути, а дехто — щоб виграти змагання. І ось тут, як не дивно, надзвичайно важливо зрозуміти: ви спринтер чи стаєр. Спортивні метафори найкраще ілюструють різні феномени вивчення іноземних мов, і автор цієї статті, як ви вже здогадалися, не має наміру на них економити.

Спринтер — це той, хто біжить короткі дистанції, наприклад стометрівку. Це людина, готова викластись на максимум, але саме тому вона не може бігти в такому темпі дуже довго. Стаєр — це той, хто обирає марафон: довгі дистанції з рівномірно розподіленими зусиллями.

Чому це важливо у вивченні англійської мови? За відсутності конкретної мети й часових обмежень немає сенсу так напружуватися і бігти стометрівку. Але якщо мета є — через 3 місяці співбесіда, за пів року релокація до США, за місяць інтерв’ю на роботу мрії — тоді потрібно бігти спринт. Марафон тут не підходить. Знову і знову переконуюсь: чим краще людина розуміє себе і те, як вона хоче або може навчатися, тим легше їй працювати з обсягом і потоком інформації. Чітке цілепокладання допомагає пріоритезувати зовнішнє середовище. У навчанні немає «поганої» чи «хорошої» мотивації — є чесність із собою. Саме від цього і варто відштовхуватися.

Давайте трохи детальніше розглянемо, що таке марафон і що таке спринт у вивченні мови. Проаналізуємо те, що відбувається на заняттях і вдома, як два основні компоненти вивчення мови поза мовним середовищем. Автор ще раз просить звернути увагу на те, що без домашніх завдань можна лише вивчати мову, не маючи перед собою мети її вивчити. Максимальне занурення в мову — єдиний шанс просунутися у вивченні мови в межах короткого інтенсивного курсу.

Як зануритися в мову, живучи в Україні й не користуючись нею щодня?

Відповідь: насичені заняття в школі та виконання не менш насичених домашніх завдань.

Мета — не просто дізнатися нові слова й правила та потренуватися в їх використанні. Мета — перетворити всі отримані знання на стійку навичку. Домашнє завдання — це продовження і закріплення того, що робили в класі. Без багаторазових повторень у нас не формуються нейронні зв’язки, а саме вони є основою навчання будь-чому. Вивчення іноземних мов відрізняється від вивчення точних наук тим, що зрозуміти правило або запам’ятати слово — необхідна, але недостатня умова. Потрібно перетворити знання на навичку використання, а для цього потрібні практика й повторення. У класі й удома.

Припустімо, у вас є рік або півтора на вивчення англійської мови: ви можете займатися 1–2 рази на тиждень з невеликим обсягом домашніх завдань і невисоким темпом самого уроку. Часу багато — немає сенсу гнати коней. Такий підхід також підходить тим, хто хоче не втратити свої навички й підтримувати їх на прийнятному рівні.

Якщо ж у вас є 4–6 місяців, підхід змінюється. І має змінитися. Змінюється інтенсивність занять. Менше ніж за три уроки на тиждень такої мети не досягти. Те, що зазвичай вивчають за 8–9 місяців, необхідно засвоїти за 4. Не просто дізнатися, а саме засвоїти. Не дізнатися про існування тих чи інших часів або слів, а навчитися ними користуватися. Іноземна мова — не математика, де достатньо зрозуміти суть, і ти вже розв’язуєш задачі. Зрозуміти структуру мови якраз нескладно. Набагато складніше використовувати знання на практиці й перетворити їх на стійку навичку, бажано доведену до автоматизму.

За рахунок чого цього можна досягти? Усе тих самих двох найважливіших компонентів: того, що відбувається в класі, і того, що відбувається вдома. Темп уроку дуже високий, кількість домашніх завдань різко зростає. Урок максимально концентрований, багато guided practice — практики з детальним і практичним зворотним зв’язком від викладача. Протягом одного заняття змінюються 7–8 видів діяльності. Вони розвивають різні вміння й навички. Занурення в мову поза мовним середовищем — справа непроста, але єдино правильна. Якість занурення — це про кількість і частоту. Якщо в марафоні можна робити рідше і менше, то в спринті — частіше і більше.

У точці прикладання таких великих зусиль потрібно постійно тримати в голові питання: навіщо ви це робите? Прагматична мета дуже допоможе. Ви маєте чітко розуміти: чого я хочу досягти після завершення курсу? Скільки часу я готовий у це інвестувати? Як я підтримуватиму свою мотивацію, коли зникне запал перших кількох тижнів? У який час мені зручніше навчатися? Неможливо бігти спринт, докладаючи зусиль стаєра. Доведеться викластися на максимум — і на уроці, і вдома. Спринт — це суперінтенсив. Він дуже ефективний, якщо ви здатні швидко бігти короткі дистанції. І якщо вам це справді дуже потрібно.

Незалежно від того, спринтер ви чи стаєр у вивченні англійської, варто пам’ятати: навчання завжди пов’язане з дискомфортом, якщо ви хочете саме ВИВЧИТИ мову. Не варто сліпо вірити рекламним слоганам про легкість і драйвовість навчального процесу. Навчання — це освоєння й засвоєння нового, а нове часто нас лякає і приносить дискомфорт.

Задоволення приносять плоди навчання і змінена якість життя: ось у вас робота мрії, ось ви вступили до американського коледжу чи британської бізнес-школи, ось ви вже керівник відділу або вам просто почали довіряти важливіші завдання.

Тож як обрати школу або викладача? Потрібно поставити запитання собі та школі/викладачу.

Собі:

• Яка моя мета?
• Скільки часу я готовий витратити на вивчення мови?
• До якого терміну мені потрібно вивчити мову?
• Якого рівня володіння мовою я маю досягти?

Школі/викладачу:

• Чи є домашні завдання і який їх обсяг?
• Що буде, якщо я не виконуватиму домашні завдання?
• Як вимірюватиметься прогрес?
• Що відбуватиметься, якщо прогрес буде повільним або його не буде взагалі?
• Чи є детальний довгостроковий план навчання?

У будь-якій розмові важливо домовитися про терміни й виходити з реальних потреб її учасників. Прояснена й задоволена потреба дозволяє ставити й досягати цілей, змінювати якість життя і відчувати себе частиною спільного контексту.

I study so I belong here.

Я навчаюся — і тому мені тут місце.