Мовні тести для дорослих: мотивація чи демотивація?

Тести, контрольні, іспити, рейтинги — усе це ставить нас у позицію, в якій нам не дуже хочеться бути, — у позицію оцінюваних. А потім нас ще й порівнюють. Ми погано реагуємо на оцінювання. А порівняння взагалі вбиває мотивацію. Оцінка ніби ділить нас на поганих і хороших, розумних і не дуже, просунутих і тих, хто відстає.

Для мене оцінка — це категорія з дитячого світу. Діти засмучуються через оцінки, бо живуть в ілюзії, що за хороші оцінки їх любитимуть, а за погані — відкинуть. Самооцінка дітей залежить від оцінки дорослих. Дорослі ж знають, що це ілюзія. Ментально дорослі люди живуть у парадигмі задоволення та самореалізації. Вони спираються на самооцінку. Вони знають, що люблять не «за щось». І не люблять також не «за щось».

І тоді дорослі складають тест не на «хорошість», а для того, щоб зрозуміти, де вони зараз перебувають і куди рухатися далі. І головне — ЯК. Як краще і швидше, як раціональніше та ефективніше? Саме тому слово «тест» варто перейменувати, наприклад, у «зріз». Зріз знань і навичок (assessment). Мета такого зрізу — подивитися, що всередині, і як це можна покращити, прокачати, ефективніше застосувати. Результатом зрізу ніколи не є порівняння однієї людини з іншою. Лише порівняння мене сьогоднішнього з мною ж, наприклад, місяць тому.

В англійській мові слово test має кілька значень: контрольна, перевірка, аналіз, дослідження. Мені значно більше подобаються останні два значення, ніж перші. Аналіз крові англійською — blood test. Я здаю його добровільно, щоб зрозуміти, що зі мною: що в нормі, а що варто скоригувати. Є клінічний аналіз крові (загальний), а є біохімічний, імунологічний, гормональний. Вони служать різним цілям і виявляють різні відхилення. Загальний аналіз — найпростіший, найшвидший і найдешевший. За його результатами видно лише загальний стан організму. Інші види аналізів складніші, детальніші й, відповідно, дорожчі.

В англійській мові ситуація дуже схожа. Існують швидкі онлайн-тести з множинним вибором (A, B, C, D), які можна безкоштовно пройти самостійно вдома. Вони дуже прості й швидкі, але вкрай неточні. Вони навіть приблизно не дають розуміння того, що ви вмієте і чого не вмієте робити з англійською мовою.

Є тести, які проводять різні організації, і які принаймні частково перевіряють люди, а не комп’ютер. Вони точніші. Проте залишається питання валідності та надійності тесту.

Валідність — це придатність результатів тестування для тієї мети, заради якої його проводили, а також те, наскільки тест справді вимірює те, що має вимірювати.

Надійність — це здатність повторити тест і отримати результати, що не суперечать результатам попередніх тестувань. Якщо вас тестує той самий викладач, який вас навчав, валідність і надійність тесту різко знижуються.

Візьмімо для прикладу український IT-ринок. В українському IT не існує єдиного системного підходу до оцінювання мовної компетенції співробітників. Рівень володіння мовою часто оцінюють «на око». А це проблема для будь-якої компанії, що працює на зовнішні ринки. Особливо критичною така ситуація є для аутстафінгових компаній.

Рівень мови зазвичай оцінюють українські викладачі, які займаються корпоративним навчанням, або носії мови, або HR-менеджери. Якщо компанія велика, оцінювання може проводитися групою викладачів, що ще більше ускладнює ситуацію. Різні викладачі користуються різними готовими тестами. Валідність обраних тестів часто залишається під питанням. Так само як і критерії оцінювання та інтерпретації результатів.

Тестування має несистемний характер, а його результати суттєво відрізняються, коли одного й того самого кандидата оцінюють різні викладачі. Дуже часто отримані результати згодом жодним чином не корелюють із подальшим навчанням співробітників.

Розв’язання цієї задачі лежить у площині здорового глузду — як і багато хороших рішень.

Тестувати не повинен той, хто навчає.

Тест має містити елементи креативності та виключати компоненти вгадування.

Тест має проводити той, кому довіряє ринок загалом і особисто ви.

І тут саме час запитати: про що ми взагалі говоримо, якщо вже існують міжнародні іспити TOEFL, IELTS та багато інших? Відповідь може вас здивувати: міжнародні іспити TOEFL і IELTS орієнтовані на людей, які планують жити, навчатися або працювати в англомовних країнах, і відповідно мають інший фокус і мовне наповнення.

До цих тестів потрібно готуватися: не знаючи формату, можна скласти іспит погано, навіть добре володіючи мовою. TOEFL та IELTS мають академічний характер, тобто матеріали тестів орієнтовані передусім на тих, хто планує навчання за кордоном: у коледжах і університетах, перекваліфікацію або підтвердження дипломів, здобутих в Україні. Тому, якщо ви не збираєтеся навчатися чи працювати за кордоном, ці тести не зовсім вам підходять.

Вихід, звісно, є. Знайдіть в Україні мовну школу, якій ви довіряєте і яка має власний розроблений мовний тест. Ні-ні, це не вхідний тест (streaming test), який складають на старті, щоб визначити, до якої групи вас зарахувати. Йдеться про комплексний тест, не пов’язаний із внутрішнім розподілом студентів школи за рівнями.

Цей тест має бути створений не для клієнтів школи. Це має бути тест для людей, які живуть в Україні, але працюють із закордонними замовниками. Знайшовши таку школу, складайте цей тест регулярно — наприклад, раз на 4–6 місяців. Це дасть змогу зрозуміти, що ви вже вмієте, чого ще варто навчитися і як саме це зробити.

Валідний і надійний тест дозволить побачити вашу реальну мовну картину, перестати блукати в дзеркалах власних уявлень про свій рівень, позбутися мовних ілюзій і, зрештою, дасть чіткий орієнтир — ЩО і ЯК робити, щоб користуватися англійською мовою як інструментом для практичних цілей.