Entertainment vs. Education

2019 рік. Криза освіти в Україні в розпалі. Освіти середньої, вищої, але найголовніше — для автора цієї статті — освіти мовної. Оскільки держава з успіхом провалила всі спроби навчити українців іноземних мов за останні понад 20 років, люди, цілком закономірно, пішли до приватних мовних шкіл. Повірили, що приватна освіта якісніша за державну. Скажімо відверто, неважко бути кращими за те, що розвалене корупцією та низьким професіоналізмом.

Причина кризи — невідповідність змісту й результатів навчання вимогам життя у XXI столітті. Криза має комплексний характер: це криза і форми, і змісту. Точніше, криза форми є кризою змісту. Маятник надто сильно хитнувся від боку, де був важливий результат навчання (у 70–80-х роках), у бік, де результат є другорядним або взагалі не є метою. У новій освітній парадигмі метою стає процес. І тут, справді, на допомогу апологетам такого підходу приходить філософія: сенс життя — у самому житті, а не в його результаті, адже результат усім наперед відомий і, до речі, він зовсім не втішний.

Орієнтуватися на результат складно. Його можна побачити й виміряти. Процес за визначенням не може бути поганим, адже сприйняття процесу вкрай суб’єктивне. Якщо процес важливіший, то немає ні перемог, ні поразок. «Краса: серед тих, хто біжить, немає ні перших, ні відстаючих. Біг на місці — загальнопримирюючий», — як сказав поет. Такий процес «мовного навчання» налагодити неважко. Ось необхідні інгредієнти:

• приємне або навіть розкішне приміщення
• молоді симпатичні «вчительки», а краще — дуже молоді й дуже симпатичні
• яскраві підручники, обов’язково з картинками, що займають дві третини сторінки
• смачна кава і свіжі печивка
• гучні вечірки
• яскраві фотки й відосики у всіх модних соцмережах

Далі, якщо процес важливіший за результат, то він має бути веселим і захопливим. Саме тут у нову парадигму чудово вписався entertainment. Fun, більше фану, фану багато не буває. Головне — щоб не було нудно. А що ж стало вважатися нудним в освіті? Домашні завдання, тести, іспити, рейтинги та взагалі наполеглива праця. Education (освіта) тепер міцно асоціюється з нудьгою, що переходить у тугу.

Популісти сьогодні люблять наводити два контрастні приклади: освітні системи Південної Кореї та Фінляндії. Перша асоціюється з високим рівнем суїцидів серед тих, чиє життя — це лише важке навчання, а потім напружена робота. Фінська система ж обіцяє абсолютне щастя тим, хто навчається в школі без парт, підручників, програм, тестів і рейтингів. Якщо немає домашніх завдань — їх неможливо не зробити. Якщо немає тестів — їх неможливо провалити. Саме цей entertainment-підхід і подається як однозначно виграшний та є мейнстримом у вивченні іноземних мов, та й не лише їх.

Прихильники фінського підходу скромно замовчують приклади таких університетів, як Harvard, Yale, MIT. Результат їхньої діяльності говорить сам за себе: там конкурс — кілька сотень людей на одне місце. Ось скільки людей намагаються потрапити до навчальних закладів, де вчитися складніше, ніж будь-де! Там тонни домашніх завдань, тестів і іспитів. Випускників цих університетів наймають топові світові компанії. Ось їхній результат.

Такі університети існують. А що ж із мовними школами? Школами, які існують між полюсами education та entertainment, дотримуючись підходу edutainment — не нудної освіти. Школами, які не ставлять знак рівності між games і gamification. Суть такого підходу — не нудна й суха зубріння, а інтенсивне, цікаве та результативне навчання.

Ніхто навіть у XXI столітті не стверджує, що серйозних результатів у спорті можна досягти легко, жартома, граючись — легкими пробіжками підтюпцем під веселу мелодію. Навпаки, у спорті існує культ найважчої пахоти. Там, схоже, розуміють, що велосипед або їде вперед, або падає. То чи така вже велика різниця між тренуванням розуму й тіла? Чому спортсменам потрібні години виснажливих тренувань, а вивчити англійську пропонують, перекидаючи м’ячик сусідові, попередньо оббігши навколо стільця й заспівавши пісеньку англійською?

Окремо варто згадати цікаву підміну понять: до навчання дорослих тепер модно підходити так само, як до навчання дітей — тобто граючись, нічого не пояснюючи, не ставлячи оцінок і не задаючи домашніх завдань. Найбільш «грандіозний» тезис воістину прекрасний: рідну мову ви вивчили, не зазубрюючи правила, а просто спілкуючись із людьми навколо. Давайте так само вивчимо й іноземну. Справді, давайте. Давайте забудемо, що ми вже не діти, які опановують рідну мову в природному мовному середовищі й не мають аналітичного мислення. А заодно не бачу причин пам’ятати й про те, що педагогіка — наука про навчання дітей — кардинально відрізняється від андрагогіки, тобто навчання дорослих.

Тим часом саме андрагогіка лежить в основі підходу edutainment. Дорослі вже закінчили школи й університети, здобули свою професію та мають критичне мислення. Їм важливо розуміти, що саме і навіщо їм пропонують робити на заняттях і вдома. Процес важливий за будь-якого підходу. Але для дорослих результат — у пріоритеті. У дітей немає самостійної мотивації й потреби в навчанні. У дорослих вона є завжди. Мало сенсу навчатися в красивій школі з нульовим результатом. Важливо отримати інструмент, який допоможе досягати життєвих і професійних цілей, а отже — підвищувати якість життя.

Отже, як виглядає процес в edutainment school — школі, для якої важливий результат? І чи існує взагалі така мовна школа в Україні? На щастя, так — і ось її освітні процеси.

Навчання англійської відбувається за рівнями A1, A2, A2+, B1, B1+, B2, B2+. Саме так прийнято називати рівні в Європі. У Великій Британії їх називають Elementary, Pre-Intermediate, Intermediate тощо. Чому в цій школі існують «плюсові» рівні? Тому що далеко не всі автоматично переходять на наступний рівень володіння мовою. Школа не хоче вводити в оману дорослих мотивованих людей і присвоювати їм новий рівень лише тому, що вони пройшли весь підручник і відучилися повний курс. Навчання має бути складним, але посильним. Якщо навчання занадто легке або занадто складне, воно малоефективне. Саме тому так важливо коректно визначити рівень розвитку навичок на вході. Вхідне тестування (streaming testing) — перша система, з якою стикається студент, взаємодіючи зі школою.

Також у школі працює університетська система аспектного навчання: граматика, говоріння й аудіювання вивчаються окремо, і їх викладають три різні викладачі. За кожним аспектом існує програма навчання на всю тривалість курсу (curriculum). Це західна система, яка дозволяє студенту заздалегідь ознайомитися з тим, що саме буде вивчатися в межах курсу.

Набуті знання й навички з кожного аспекту тестуються один раз на місяць (monthly assessment). Середній бал за всі три тести (average test score) є підставою для продовження або припинення навчання, тобто відрахування без повернення оплати. Часто можна почути запеклі суперечки між тими, хто вважає, що тести демотивують і тому взагалі не потрібні, та тими, хто настільки захоплюється тестуванням, що забуває про власне навчання. У цій школі тестування є водночас і діагнозом, і лікуванням. Результати тестів показують, де саме є прогалини в знаннях і навичках, і дозволяють викладачам скоригувати роботу студентів та надати їм конкретні рекомендації. Безперечно, діагностувати хворобу й не запропонувати лікування — це тестування заради тестування, і воно малоцікаве.

За підсумками тестів наприкінці першого місяця навчання відрахування не проводяться. Ці тести називаються pre-tests — своєрідне пілотне тестування, яке знайомить студентів із форматом нестандартних тестів школи та допомагає зрозуміти й заповнити прогалини у стратегіях навчання. Усе це підвищує результативність, суть якої — у нарощуванні знань і перетворенні їх на стійкі навички.

За підсумками кожного місяця оновлюється рейтинг кожного студента, який доступний і самому студенту, і всім студентам та викладачам школи. Рейтинг є одним із мотиваційних важелів школи. Важливо зазначити, що школа жодним чином не зацікавлена у відрахуванні студентів: на місце відрахованого студента ніхто не прийде, адже навчання не може бути ефективним, якщо до групи постійно додаються нові учасники. Навпаки, школі важливо бути дотичною до якомога більшої кількості історій успіху.

З цією метою у школі діє система моніторингу успішності, яку здійснюють куратори кожного рівня та яку координує методист школи. Мета впровадження цієї системи — виявлення тих, кому навчання дається складніше. Таким студентам надаються індивідуальні консультації та додаткові рекомендації.

Final test score — це середній результат трьох тестів за підсумками четвертого місяця навчання. На наступний рівень переходять ті, чий середній бал становить 70% і вище. Якщо результат — від 55% до 69%, студенту пропонують перейти на плюсовий рівень, оскільки він просунувся не на цілий рівень, а лише на половину. Тим, хто набрав менше ніж 55%, рекомендується повторити курс.

Як уже зазначалося вище, мета навчання — результат. Отже, необхідно забезпечити студенту такий процес і той рівень навчання, які відповідають його знанням і навичкам та рухають його до мети, а не просто автоматично перевести на наступний рівень.

Найкращий студент кожної групи за підсумками четвертого тесту отримує бонус — можливість придбати наступний курс зі знижкою 50%. Але за умови, що цей студент набрав не менше ніж 80% і завершив курс із високим результатом (summa cum laude). Є й ще один серйозний бонус: якщо студент починає навчання з рівня A1 і стає найкращим у своїх групах на курсах A1 та A2, він отримує право навчатися на курсі B1 безкоштовно.

Збалансована система заохочень і покарань — це те, що лежить в основі андрагогіки, науки про навчання дорослих. Саме дітей оцінки демотивують і змушують плакати. Доросла людина розуміє, над чим і як їй варто працювати.

«Edutainment schools» складніше, ніж іншим школам в Україні, продавати свою послугу. Продавати те, що «в тренді», завжди непросто, але продавати те, що непопулярне, — у сотні разів важче.

У будь-якому суспільстві знайдуться ті, хто вірить у «чарівну пігулку», у те, що складне вирішується легко. Такими людьми неважко маніпулювати — тому що вони охоче вірять у нездійсненні обіцянки. Вони можуть міняти миттєве на стратегічне. Ситуативне — на концептуальне.

Найпростіший сценарій для мовної школи — злитися з обивателем до повної нерозрізненності. Дати йому те, чого він хоче. Багато фану, нуль домашки й англійська рівня «advanced» з нуля за три місяці. Ой ні, за два.

Вважаю, що гірше, ніж викладач, далекий від народу, може бути лише викладач, який нічим від цього народу не відрізняється.

Найскладніший сценарій — зуміти продати порядок денний необхідного й складного тим, хто хоче простого. На щастя, у нашому суспільстві знайдуться ті, хто виробив у собі умовні рефлекси. Ті, хто розуміє, що лікування інколи потребує непопулярних рішень. Наш світ улаштований складно. Будь-яка сфера вимагає знань. Хороший викладач — це не той, хто запально виголошує промови й феєрично проводить урок. І не той, хто вміє входити зі студентом у резонанс. Хороший викладач — це той, хто розуміє, що його завдання, окрім користі для студента, — виступати в ролі запобіжника від купівлі «чарівної пігулки».

Ми приречені жити в просторі протиріч. З одного боку, наш світ має «тенденцію до ускладнення». Будь-яке нове явище за своєю внутрішньою структурою стає складнішим і комплекснішим за попереднє. Щоб відповідати новим викликам, потрібно витримувати освітній та інтелектуальний ценз.

А з іншого — ми всі живемо у світі, де масовий запит зосереджений навколо простих рецептів. Де обиватель хоче одномоментного, зрозумілого й нескладного. І в цьому Україна не самотня. Ми живемо у світі, в якому обиватель, втомившись від ускладненої реальності, починає купувати послуги у торговців простотою.

«Edutainment schools» торгують складним продуктом: мовними навичками, які відпрацьовуються кропіткою працею і потом, великими й обов’язковими до виконання домашніми завданнями, точним дотриманням усіх рекомендацій та інструкцій професійних викладачів. Жодних «аппер супер пупер інтЕрмедіа» за два місяці, жодних «не зробив домашку — нічого страшного, знайдемо чим зайнятися». Страшно. Не зробив — прогрес буде повільнішим і слабшим, можливо, тебе буде відраховано.

Не хотілося б, щоб читач сприйняв цю статтю як рекламу. Автор не закликає вас бігти до школи, до якої він має честь бути причетним, і терміново купувати там курс. Не всі дорослі хочуть навчатися в школі для дорослих. Та й не всі дорослі — дорослі. В «edutainment school» навчаються люди з сильною мотивацією, конкретними життєвими й професійними цілями, для яких мова — не хобі, а інструмент. Безумовно, мета будь-якого бізнесу — заробляти гроші. Але робити це можна по-різному: надаючи клієнтам якісну послугу, що вирішує їхні завдання, або вводячи їх в оману «чарівною пігулкою».

Якось китайський мудрець сказав: «Нехай розквітають сто квітів і постають сто шкіл». Нехай. Але нехай форма й зміст цих шкіл допоможуть Україні вийти з освітньої кризи, а українцям — стати справжніми європейцями, які володіють іноземними мовами.