Чому висококваліфіковані українські викладачі англійської значно ефективніші за носіїв мови?

Складно ухвалювати рішення щодо вивчення іноземної мови, не будучи фахівцем у цій сфері. Усі ми є спеціалістами лише в одній — своїй — галузі. Тож як ухвалювати рішення в інших? Знайти тих, кому довіряєш, тих, для кого викладання — це ЇХНЯ сфера.

Чим висококваліфіковані українські викладачі англійської мови кращі за носіїв мови, яких нині модно називати «нейтівами»? УСІМ — окрім вимови. Але все ж таки — чим саме?

Одразу зауважимо: speaking clubs, які часто проводять носії мови, — це не уроки, на яких вивчають мову. Це майданчик для мовної практики, і тут носії, безперечно, можуть бути корисними. Хоча теж не всі.

Уявіть, що ви опинилися в США. Ваша англійська — базова шкільна, тобто майже нульова. Ви плануєте прожити в цій країні кілька років. Ви — носій російської (української) мови, а за освітою — хімік. Вам нудно, хочеться спілкування, і ви вирішуєте давати приватні уроки російської (української) мови американцям. І ось ви починаєте.

Вам пощастило — у вас одразу двоє клієнтів: один із них, Джон, не говорить російською жодного слова; інший, Джим, трохи розуміє на слух, але з граматикою в нього повний нуль. І ось ви починаєте. Уявили? І як вам?

З чого почнете? А що далі? Потрібен підручник? А який? А що ще потрібно?

Скромна думка автора статті полягає в тому, що викладати мову здатен професіонал, який володіє для цього спеціальними знаннями та навичками. Той, хто знає мову і володіє методикою її викладання. Що це за знання і навички?

1. Розуміння того, як влаштована мова, з чого вона складається граматично, лексично й фонетично, та як усі ці підсистеми пов’язані між собою. Уміння розвивати всі чотири види мовленнєвих навичок, методики навчання яких суттєво відрізняються: аудіювання, читання, письмо, говоріння.
2. Знання системи викладання, тобто чого, як і в якій послідовності навчати.
3. Знання типових проблем і труднощів у мові, з якими стикаються студенти, що говорять певною рідною мовою, та вміння ці проблеми вирішувати.
4. Розуміння того, що таке урок і як він побудований, уміння вибудовувати урок (різний для студентів різних рівнів і потреб), добирати вправи, тримати темп заняття, утримувати увагу студента, дотримуватися принципу «one difficulty at a time» (одна складність за раз), рухатися від простого до складного, а не навпаки.
5. Усвідомлення того, що навчання є результативним не тоді, коли на кожному уроці вивчається багато нового й цікавого, а тоді, коли нове подається дозовано, системно й пов’язується зі старим, яке без повторення не засвоюється зовсім — від слова абсолютно.

Загалом це класичний квадрат знань і вмінь викладача, який я називаю 4Ls: learning, learners, language, lesson.

Ще одна надзвичайно важлива навичка викладача — навичка виправлення помилок. Ви помічали дві характерні риси носіїв мови? Вони або взагалі не виправляють помилки, або виправляють їх лише тоді, коли зовсім не розуміють змісту сказаного вами. У навчанні мови це абсолютно неприйнятно.

Викладач зобов’язаний виправляти помилки, інакше чим він відрізняється від англомовного радіо, яке можна послухати самостійно й безкоштовно, або від розмови з іноземним другом? Завдання викладача — почути помилку, пояснити її, а головне — навести приклади аналогічних ситуацій для відпрацювання та закріплення. І так, виправляти потрібно не все і не завжди.

Кілька слів про носіїв мови як викладачів. Якщо вони кваліфіковані та досвідчені — вони справді дуже корисні. Водночас варто зазначити особливості підготовки викладачів англійської як іноземної у США, Великій Британії чи Канаді: їх не навчають викладати окремо китайцям, окремо французам, окремо українцям. Вони не знають рідних мов своїх студентів, а отже — і труднощів, з якими стикаються носії тієї чи іншої мови.

Звісно, існують типові помилки, які роблять носії різних мов, але справжня проблема полягає зовсім не в них.

Що гріха таїти — серед наших російськомовних (україномовних) викладачів зі спеціальною освітою також трапляються такі, які, відверто кажучи, не надто вміють доступно пояснювати матеріал. Але що ж такого складного в самій природі пояснень — навіть правил рідної мови?

Щоб пояснити часткове, потрібно добре розуміти загальне. Наприклад, чому в англійській так багато прийменників? Аж 42. У російській та українській мовах їх значно менше. Причина проста: у російській мові іменники мають шість відмінків із відповідними відмінковими закінченнями. Саме ними й пов’язуються слова в конструкціях на кшталт «робота сестри цієї дівчини». В англійській мові відмінків немає. Тому російські відмінкові закінчення передаються в англійській за допомогою прийменників.

Таке пояснення неможливо дати, не знаючи загальних систем обох мов. А починатися такі пояснення можуть із, здавалося б, невинного запитання: «Навіщо у виразі a glass of wine (келих вина) стоїть прийменник of?» А якщо вас запитають, чим відрізняється a wine glass (келих для вина) від a glass of wine і чому саме так, то свою недовгу кар’єру викладача вам доведеться завершити, так її й не розпочавши.

Хтось цілком слушно зауважить: а чому не можна брати уроки у британського чи американського викладача англійської, який спеціалізується на навчанні іноземців? Можна — питання лише в тому, де ж його знайти. Зазвичай, якщо викладач із-за кордону й приїжджає працювати в Україну, на нього вже чекає конкретний університет, де він і працює, тож підробітків «на стороні» він не шукає.

А якщо такий викладач і знайдеться, то вартість одного заняття краще навіть не уявляти.

Натомість більшість мовних шкіл, які рекламують заняття з носіями мови, зазвичай пропонують зовсім іншу категорію людей:

1. американських волонтерів-кришнаїтів або волонтерів Корпусу Миру;
2. американців, одружених з українцями або українками, яким нудно сидіти вдома;
3. американців, які виграли гранти чи стипендії у своїх галузях і приїхали в Україну на рік-два;
4. американських бізнесменів середньої ланки, які живуть і працюють в Україні та яким цікаво спілкуватися з українцями й пізнавати культуру та побут України;
5. студентів з англомовних країн на кшталт Індії, де англійська є офіційною мовою, і які тому пропонують себе як носіїв англійської.

Ніхто з них не є викладачами англійської як іноземної. Вони лише носії англійської мови.

Втім, якщо ваша мета — не вивчити англійську як інструмент для життя й роботи, а просто вчити її як хобі або від нудьги, то це справді можна робити з будь-яким викладачем: з носієм мови чи без. Помітного результату все одно не буде, а сам процес нічим не відрізнятиметься.